Додавання собі пафосу – саме це є рушійною силою сучасної самопопуляризації творчих колективів. Годі й казати, українські рок-музиканти – то самі по собі пацани нівроку, але, попри всі намагання, творчі потуги виглядають, якщо не жалюгідно, то, принаймні, вкрай підозріло. Не варто й нагадувати, що рок в Україні тільки починає набувати рис цивілізованого напрямку – в тій самій Росії молоді гурти інколи можуть навіть «вистрелювати» і активно крутитися в чартах, втім, в нас найчастіше така ситуація є виключенням. Тому талановиті запорозькі музиканти пробують себе у різного штибу проектах, всі інші – переживають звичну стагнацію з рідкими сплесками нових релізів, фестивалів, тощо.
Але, безсумнівно, секрет популярності рок-зірок світового масштабу криється не тільки і не стільки в їхній унікальності – ясна справа, що існувало ще тисячі нірван, мьюзів і іже з ними – скільки в правильному спрямуванні зусиль задля донесення матеріалу до правильних вух. Але бог з ними, з буржуями. В Україні, ні, в Запоріжжі тепер також можна дозволити собі презентувати свій опус на рівні, що де-факто прийнятий в світовій музичній спільноті. Ніяких винаходжень велосипедів – це просто нет-лейбл для рок музикантів. І одночасно – не просто нет-лейбл…
Зветься це чудо Ripple Arts. Підтримується командою ентузіастів. Нащо це їм потрібно не ясно – грошів інет-лейблінг не приносить (принаймні, не в нашій країні). А от для молодих і рішучих рок-гуртів це одна з найчудовіших можливостей заявити про себе, не витрачаючи карколомних коштів на нікому тепер не потрібні диски, поліграфію і діджи-паки. Виграє і слухач – він також отримує можливість комфортного отримання найактуальнішої рок-музики, адже сайт офіційного релизера – це не файлообмінник, і навіть не вкантакт. Рецепт мотивації простий – варто навіть протягом незначного часу потикатися по комерційних компаніях, спіймати облизня і прийняти відповідне рішення.
Світова практика нет-лейблів наглядно демонструє, що популярність незалежних релізерів не є висмоктаною з пальця – ті самі Radiohead на donate-зборах свого часу отримали шалені гроші. З іншого боку, надання широкому загалу слухачів безоплатно слухати свою музику позитивно впливає на пізнаваність команди, хоча з розвитком торрент-технологій дістати музику, що вас зацікавила, не є проблемою, в принципі. Робота нет-лейбла відбувається за каскадним принципом – кожен поточний реліз готує ґрунт для наступного. А виконане лейблом поширення інформації про альбом по тематичних ресурсах також сприяє серйозності сприйняття – наш менталітет не виносить хвальків, тому самопіар часто виявляється абсолютно провальною стратегією. Боротьба з піратами – окрема тема, але нет-лейбли надійно захищають свої релізи і нещадно нищать намагання здерти з слухача гроші за безкоштовний реліз.
В Україні інет-лейбли можна перерахувати по пальцях однієї руки – очевидно, що вітчизняний – включаючи й міський – музичний ринок досі не готовий до нових взаємин. Тому характерно, на тому ж ріпплі випускаються не так часто запорозькі, а часом й навіть не українські гурти. Проте, цей тренд не можна назвати негативним, оскільки нове спілкування автора з аудиторією вимагає надсерйозних змін в свідомості, що сформувалася під тиском культури споживання. Так, великі незалежні нет-лейбли, у свою чергу, можуть розповсюджувати мерч (товари з логотипами гуртів), диски, і навіть організовувати концерти своїх подопічних, але це, певно, ще попереду в молодого запорозького проекту, який наразі робить просту справу – популяризує нашу і не дуже, але якісну рок-музику.
0 коментарі:
Дописати коментар